Михасик народився в січні 2014 року в невідомому місці і був проданий приватним особам. Михасик був контактною іграшкою, аби розважати відвідувачів у ресторанному комплексі у Хмельницькій області. Поки був малий та беззахисний — всі йому раділи. Адже зробити фото чи погладити дитинча приємно. Неважливо, чи йому хочеться відпочити чи до мами. А коли він підріс і став небезпечним його закрили у металеву коробку два на два метри. Там він і сидів наступні роки — без водойми, без барлогу, замурований в темряві металевого боксу і в морози і в спеку. Ведмеді погано переносять неволю і зазвичай починають демонструвати стереотипні рухи, нервувати, калічити себе. А Михасик обрав інший спосіб спротиву. Він впав в апатію і відмовився жити. Відвідувачі ресторану побачили ведмедя, що сидів цілими днями, втупившись у стіну і не виявляв цікавості до життя. Почав відмовлятись від їжі. Люди почали скаржитись і власники прийняли рішення передати тварину до реабілітаційного центру. Ми одразу погодились.
Михасик приїхав до нас 14 вересня 2017 року і у віці 4.5 років у нього почалось нове життя. Перший тиждень він боявся вийти з адаптаційного боксу у вольєр. Дивився на водойму і траву, але настільки звик жити у обмеженому просторі, що не міг уявити, як це — гуляти під небом. А потім наважився і почав досліджувати вольєр. Особливо йому сподобалось плавати. Михасика стерилізували, полікували його. Адже аналізи показали проблеми з печінкою та шлунком. Тож підібрали йому раціон та підтримуючі препарати. Через рік врятували півторарічну Любоньку і ми вирішили соціалізувати їх. Поступово вони знайомились і стали жити разом. В 2020 році вони переїхали разом з усіма іншими під Київ і знов оселились разом. Вони зимують разом, граються разом, плавають разом. А коли і що вони роблять разом — вирішує Люба. І Михасик повністю їй довіряє.
Пізніше ми оновимо сторінку Михасика, щоб ви могли дізнатись більше про його історію.
