ЧАДА. Цирк запалює вогні

Автори: Марина Шквиря, Єгор Яковлєв

Чада (в минулому Чадо) належить до рідкісного підвиду бурого ведмедя – тянь-шаньського, Ursus arctos isabellinus Horsfield, 1826¹. Ці тварини внесені до Червоного списку МСОП, як зникаючий (EN, endangered) підвид². В дикій природі, на території Західних Гімалаїв³, їх залишилось всього декілька сотень. Мешкають вони в межах від нуля до 5000 метрів над рівнем моря⁴.

Її батька і, одночасно, дідуся, Султана разом із його сестрою Дінарою подарували під час гастролей у 1976 році у Алмати (Казахстан) відомому на той час артисту ТПО «Союзгосцирк» Олегу Капітоновичу Чепякову. Невідомо, чи були ведмежата добуті в природі під час браконьєрського полювання на барлозі, чи розмножені в неволі. Наступного року він передав їх до Київського державного зоопарку, у якому за радянських часів діяв так званий «Театр зверей». Мати Чади, Чара народилась від Дінари у 1986 році вже в неволі, у Київському державному зоопарку.

Султан та Чара у Київському зоопарку (2003). Фото: Тетяна Качан

У нас немає прямих доказів щодо експлуатації саме тянь-шаньських ведмедів, але варто відзначити, що Олег Чепяков активно використовував та відбирав з цією метою бурих ведмедів у крінжовій виставі «Ведмеді на конях»⁵. Як писав цирковий журналіст Ніколай Крівєнко ⁶:

«Відмінні трюки — стрибки ведмедя з одного коня, що біжить, на іншого, стійка коня на задніх ногах з ведмедем на спині — стануть ще більш виграшними, якщо дещо пом’якшиться «клімат» номера, згладиться напруженість, яка відчувається сьогодні по ходу виступу.»

Номер, на жаль, був доволі популярний, його демонстрували навіть на іноземних гастролях майже до початку двохтисячних.

Чада народилась на Різдво, 24 грудня 1998 року. З раннього дитинства її було продано вже до Національного цирку України. Нажаль, це було нормальною практикою до появи Європейських стандартів. Дванадцять років вона провела на колесах, мандруючи гастролями та у пересувних циркових шоу.

Врешті решт хазяї покинули її у малій іржавій клітці на промисловій зоні у Білогородці під Києвом. Там ведмедиця провела наступні сім років⁸. Чаду помітили активісти і, оскільки, у реабілітаційних центрів на той час не було вільних місць, Чаду забрали на перетримку до приватного звіринця у с. Василівка (Запорізька область)^{9 10}. Там її не ображали, годували, але умови утримання все ж не були прийнятними для ведмедя. На жаль, цей звіринець знаходиться зараз на території, окупованій російськими військами.

Нарешті, 16 липня 2019 року Чада приїхала до нас у «Білу скелю»¹¹. В неї дуже поганий зір і немає одинадцяти зубів. Чада мала важке життя, але залишилась бійцем. І стала зіркою нашої ведмежої родини через свій характер і жагу до життя.

Історія ведмедиці Чади є не тільки історією однієї тварини, життя у рабстві та порятунку наприкінці життя. Це трагедія зникаючого підвиду бурого ведмедя. Абсурдним є те, що в той самий час, коли у природі ці чудові тварини майже зникли через фрагментацію ареалу мешкання та безвідповідальне відношення природокористувачів, частина популяції животіла в цирках задля безглуздих вистав, розпорошуючи природоохоронний потенціал резервного генофонду.

---

Використані джерела

1. 1. https://www.itis.gov/servlet/SingleRpt/SingleRpt?search_topic=TSN&search_value=622068#null ↩︎
2. 2. https://www.iucnredlist.org/species/pdf/121229971/attachment ↩︎
3. 3. https://camcaproject.org/wp-content/uploads/2023/07/CAMCA_speciesranges_brownbear_draft_fullHD_v2_JW.png ↩︎
4. 4. https://camcaproject.org/modules/tian-shan-brown-bear/ ↩︎
5. 5. https://www.facebook.com/media/set/?set=a.799360356785643 ↩︎
6. 6. Кривенко, Н. (1977). Где каждый номер – лучший. Советская эстрада и цирк, Март, 4-7. ↩︎
7. 7. https://www.facebook.com/fbgrigcircmylove/photos/a.799360356785643/799532530101759/ ↩︎
8. 8. https://youtu.be/uqhIPfyJYso ↩︎
9. 9. https://youtu.be/tzo3_1i-nGk ↩︎
10. 10. http://uaaa.org.ua/uk/projects/cada-tan-sanskij-vedmid ↩︎
11. 11. https://24tv.ua/yaka_ridkisna_zhitelka_oselilasya_v_pritulku_dlya_vedmediv_foto_ta_video_n1179327 ↩︎